Loading...
ЛОФТ 2018-08-03T12:40:50+03:00

Лофт

Лофт (loft по-англійськи – горище). Ідею створення стилю Лофт навряд чи можна назвати новою – вона зародилася в результаті використання занедбаних мануфактур під житло і робочі приміщення в сорокових роках минулого століття у фабричному районі Манхеттена в Нью-Йорку.

Вивільнені фабричні та складські корпуси займають під майстерні та студії молоді художники та музиканти, завдяки низькій орендній платі. Але незабаром представники богеми виявили, що у величезних просторах з вікнами на всю стіну зручно не тільки працювати, але й жити. Багата фантазія мешканців житла, богемні звички і своєрідне художнє бачення світу призвели до появи в цих, не схожих на звичайне житло, корпусах оригінально оформлених інтер’єрів, характерною відмінністю яких стала велика кількість вільного простору (великі площі, високі стелі) і можливість його динамічного перетворення в міру потреби пересувними перегородками і ширмами. Вони легко рухалися і створювали багатоваріантні інтер’єри.

Під житло використовувалися не тільки виробничі приміщення, електростанції, склади, а й школи, церкви, сирітські притулки, навіть, як, наприклад, у Фінляндії, старі будівлі залізничних вокзалів. При цьому частина індустріальних елементів – труб, неопрацьованих цегельних або пофарбованих стін, – залишали недоторканими, щоб створити незвичайний інтер’єр.

Згодом таке оздоблення приміщень настільки вразило творчих людей, що в звичайних міських квартирах і заміських будинках стало неймовірно модним відтворювати “промислову” атмосферу.

Які ж характерні риси має справжній Лофт, а не мансарда, часто іменована “лофт”? Відмінні ознаки такого житла: історична будівля, спочатку задумане як нежитлове, величезні простори в декілька сотень метрів, не розділені перегородками, і вікна на всю стіну. Крім того, особливу цінність Лофту надають деталі, успадковані з минулого життя будівлі: труби та вентиляційні короби не заховані в стіни, груба цегла, іржаві балки перекриттів. І після реконструкції у внутрішньому оздобленні квартири повинне бути збережене що-небудь від промислового “історичного будинку”: це можуть бути чавунні колони і сходи, стельові балки, цегляні стіни. Крім того, класичний Лофт не можна дуже дробити і перегороджувати. Вільний простір, його зонування кольором і фактурою: цегляні стіни чергуються з консолями, потинькованими або заскленими поверхнями, а виступаючі балки стелі відокремлюють, наприклад, кухонну зону.

Колір стін залежить від естетичних уподобань господарів. Він може бути сліпучо білим, на тлі якого виграшно виглядає стара цегляна кладка, а меблі набувають особливої графічності. Але соковиті кольорові стіни теж можливі, наприклад, у вітальні  об’єднаної з кухнею, частина стін червоно-теракотові, а решта – білі або оливково-сірі.

Покриття підлоги теж поділяють на зони простір. Нещодавно в Москві увійшли в моду металеві пластини в якості покриття підлоги кухонної зони (антикварні чавунні плити XIX століття теж дуже популярні). У житлових зонах найчастіше використовується паркет, поверх якого лежать хутряні шкури, невеликі однотонні килими. Холи та сходи можу бути оброблені полірованим каменем або мармуровою плиткою.

Кількість меблів зведено до мінімуму, вони ніби поглинаються великим простором Лофту, розчиняються в ньому. Дивани-трансформери як гігантські гусениці, що згинаються в різних напрямках, крісла, що нагадують лежанки, стелажі для книг та апаратури з жорсткими ребрами хромованого каркаса, а всі разом – характерні деталі обстановки цього, поки ще незвичайного, житла.

З декоративних аксесуарів дуже популярна “вулична графіка”: живопис у стилі графіті, всілякі таблички, покажчики, дорожні знаки та рекламні постери – загалом, постійно навколишні жителям мегаполісу “художні вироби”. Адже Лофт – це теж породження мегаполісу, відповідним має бути і декор. Але якщо ваш художній смак протестує проти такого декору, можна використовувати скульптурні роботи або живописні полотна, як колірні плями на тлі великих просторів монохромних стін. Рами можливі старовинні і сучасні, а от картини в останні роки прийнято не вішати, а приставляти до стіни.

Отже, Лофт, з архітектурної точки зору, став однією з перших спроб створення житлового простору, відповідного духу постмодернізму – домінуючої течії в мистецтві кінця ХХ ст. Історичний вигляд будівлі, доповнений величезними, що легко трансформуються, просторами і мінімальною кількістю сусідів, надають необмежені можливості для самовираження господаря.

Така комбінація дозволяє дизайнерам і архітекторам називати Лофт “житлом ХХI століття”. У його просторі, вважають вони, легко сформувати власне “навколишнє середовище”, та ще й у центрі мегаполісу.

WhatsApp chat
EnglishRussianUkrainian